Тема:Ліквідація козацтва на Правобережній Україні
Ліквідація козацтва на Правобережній Україні (1699)
Основні поняття:
Ліквідація козацтва на Правобережній Україні (1699)
ЗНО ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 8 КЛАС Українські землі у другій половині XVIII ст Лекція 2
Основні поняття:
Решетилівські статті 1709 — 14 пунктів петиції, що її подав гетьман Іван Скоропадський цареві Петрові І у місті Решетилівці 17 липня 1709 року. Частково були затверджені царем 11 серпня 1709, але на практиці не мали впливу на українсько-московські відносини, що перейшли у фазу поступової ліквідації гетьманської автономії та українських вольностей,.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Решетилівські_статті
https://uk.wikipedia.org/wiki/Решетилівські_статті
«Малоросійська колегія», або - Перша Малоросі́йська коле́гія — колегія, що керувала українськими землями Російської імперії під час Глухівського періоду в історії Гетьманщини.
Перша Малоросійстка колегія
Перша Малоросійстка колегія
Рішительні пункти - нормативний акт російської верховної влади, виданий у формі указу у відповідь на прохання гетьмана Данила Апостола про унормування українсько-російських відносин за допомогою договору. 22 серпня 1728 р.[1] Видані у вигляді указу Петра II у відповідь на подану гетьманом петицію про повернення Гетьманщині прав, викладених ще в договір, статтях Б. Хмельницького (див. Березневі статті 1654).
Правління гетьманського уряду -
Правління гетьманського уряду
Малоросія – назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду після українсько-московського договору 1654 р.
Параграф 33 підручника "Історія України" 8 клас Струкевич
Правління гетьманського уряду
Малоросія – назва Гетьманщини в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду після українсько-московського договору 1654 р.
Параграф 33 підручника "Історія України" 8 клас Струкевич
Гетьман Іван Скоропадський.
Цар Петро ще у 1708 призначив гетьманом Івана Скоропадського. Від традиційного підписання статей цар відновився, пояснивши таке рішення воєнними обставинами. Перебуваючи з військом у таборі під Решетилівкою , гетьман звернувся до царя з 14 пунктами статей, у яких просив підтвердити права й вольності гетьманщини. У відповідь 1709 р. Петро І надіслав іменний указ, у якому права і вольності козаків підтверджувалися у вигляді, вигідному Росії. У ньому ж говорилося, що під час походів під командування російських генералів мають переходити як прості козаки так і гетьман.
Гетьманові дуже боліло те, що цар чимраз більше обмежував права України й козацтва. За наказом царя він мусив висилати козаків на тяжкі роботи в Московщину. Цар почав насилати в Україну багато московського війська, наділяв українськими землями чужинців, призначав їх козацькими полковниками. Він обмежив права козацького суду та прислав своїх московських урядників, що мали наглядати за судами та військовою канцелярією. Навіть коло самого гетьмана настановив свого резидента П. Ізмайлова, який мав здійснювати контроль над діяльністю гетьмана.
Іван Скоропадський, гетьман України * аудіостаття * слухати статтю
Весною 1722 р. уже старенький гетьман Скоропадський вибрався з кількома старшинами до Петербурга просити царя про послаблення Україні та дотримував ті умови, які підписав ще цар Олексій з гетьманом Хмельницьким у 1654 році. Та це прохання лише розлютило царя і він заявив, що не дасть жодних вольностей а ще й установлює окрему раду, так звану малоросійську колегію., яка буде управляти Україною спільно з гетьманом, бо не довіряє йому.
Так 29 квітня 1722 р. було видано указ про створення Першої Малоросійської колегії на чолі зі Степаном Вельяміновим.
1. Робота з історичним джерелом.
Указ Петра І про створення Малоросійської колегії (16 травня 1722 р.)
«Цього 1722 р., квітня 27 дня всепресвітліший, державні ший Петро Великий, імператор і самодержець всеросійський і інше, і інше, жалуючи підданих своїх – малоросійський народ, видав указ: при гетьманові пану Скоропадському в Глухові для управління судами і для іншого, що в прохальних пунктах гетьмана Хмельницького і в ухвалах на нього написано, замість однієї воєводської персони для кращої вірності й управління бути колегії, в якій бути бригадирові панові Вельямінову з шістьма чоловіками штаб-офіцерами, та при цій же колегії бути прокурором з гвардії капітаном або капітаном-поручикам з щорічною зміною…»
Запитання:
· Визначте склад Малоросійської колегії.
· Хто був її головою?
· Доведіть, що створення Малоросійської колегії було кроком Петра І до обмеження прав і свобод українського народу.
Підготовка до ЗНО з Історії України: Ліквідація української автономії. Малоросійська колегія / ZNOUA
2. Слово вчителя.
Гетьман Скоропадський, і без того не міцний здоровям, був настільки приголомшений «подарунком» імператора, що сил його вистачило тільки на те, щоб доїхати до Глухова, де він і помер 3 липня 1722 р. Поховано його у Глухові, в Гамаліївському монастирі. Вмираючи, гетьман знав, що Петро І не скоро дозволить вибрати нового гетьмана і тому назвав наказним гетьманом чернігівського полковника Павла Полуботка.
Украина: лабиринты истории | Тайна Павла Полуботка
Козацька звитяга - 3. Випуск №22 (105). Історія. Золото Полуботка
Гетьманування Данила Апостола.
Данило Апостол народився 4 грудня 1654 р. в козацькій сімї. Батько Данила, Павло Єфремович Апостол, походив з Молдови. У 28 років Данило очолив Миргородський полк. Данило Павлович брав участь у багатьох військових походах і був відомий як хоробра людина. Крім особистої хоробрості, він, незважаючи на молодість, виявив себе як досвідчений командир. Ви вже знаєте, що восени 1723 р. Апостол, як наказний гетьман,першим підписав Коломацькі чолобитні статті до Петра І. Його було заарештовано. Лише в 1726 р. після приведення до присяги на вірність царській владі Данило Апостол зміг виїхати на батьківщину, а замість себе заручником у Петербурзі залишив свого сина Петра.
У лютому 1725 р. імператриця Катерина І звільнила з-під варти тих українських старшин, яких було ув’язнено разом з Павлом Полуботком.
Улітку 1727 р. зросла напруженість у російсько-турецьких відносинах. Розраховуючи на військову підтримку козаків, уряд Петра ІІ дозволив вибори нового гетьмана та ліквідував Малоросійську колегію. За виборами наглядав царський радник Ф. Наумов, який же і визначив кандидатуру: гетьманом повинен стати Миргородський полковник Данило Павлович Апостол. Запропонована кандидатура було одностайно підтримана. Так 1 жовтня 1727 року у Глухові новим гетьманом було обрано 73-річний Данило Апостол.
26 грудня 1727 р. Данило Апостол отримав жалувану грамоту, а пізніше – грамоту на гетьманський уряд.
22 серпня 1728 р. Данило Апостол отримав як відповідь на свої пропозиції «Рішительні пункти», які мали форму указу царського уряду гетьманові.
У новому договорі зазначалося:
1) Обрання українського гетьмана за згодою царя;
2) Перетворення Генерального суду на установу з шести осіб (трьох українців, трьох росіян);
3) Призначення гетьманської старшини та полковників царським указом;
4) Підпорядкування гетьмана у військових справах генерал-фельдмаршалу М. Голіцину;
Позбавлення гетьмана права вести приватне закордонне листування.
«Реформи Данила Апостола»
Реформа
|
Суть реформи
|
Судова
|
Данило Апостол видав спеціальну інструкцію про реорганізацію полкових, сотенних і сільських судів. Розширювалася колегіальність суду, розмежовувалася компетенція міських і козацьких судів, підвищувалося значення норм писемного права. Полкові суди поділялися на два різновиди: для справ важливих і кримінальних і справ дрібних. Сотенні й сільські суди перетворювалися на колегіальні. У 1730 р. видав «Інструкцію українським судам», яка встановлювала порядок апеляції в судових справах. Комісія, створена Данилом Апостолом на чолі з І. Борзною після кількарічної роботи, у 1743 р. уклала звід «Права, за якими судиться малоросійський народ»
|
Фінансова
|
Реорганізував фінансову систему України, уперше встановивши точний бюджет державних видатків (144 тис. крб.). із-поміж видатків виокремив ту частину, що мала використовуватися на утримання козацької адміністрації, найманого війська, артилерії тощо
|
Земельна
|
Протягом 1729 – 1731 рр. було проведено Генеральне слідство про маєтності. Під час розслідування на основі документів і повідомлень старожил були визначені й повернені в державне користування рангові (державні) землі, які були безпідставно захоплені в приватне володіння
|
Торгівлі
|
Данило Апостол відстоював інтереси української торгівлі, вимагаючи від російського уряду зміни дискримінації торговельної системи, запровадженої ще Петром І. у 1728 р. зібрав у Глухові представників купецтва й гостро поставив перед царським урядом питання про скасування заборони на експорт традиційних українських товарів – зерна, воску, шкіри, прядива. Українським купцям повернули право вивозити товари на західноєвропейські ринки, було налагоджено торговельні зв’язки з Кримом
|
Історичне значення
|
Діяльність Данила Апостола була спрямована на захист державних прав українського народу та боротьбу з російським впливом в Україні. Ці заходи гетьмана тимчасово стримали процес цілковитої інтеграції Гетьманщини у структуру Російської імперії
|
1. Слово вчителя.
28 квітні 1733 р. гетьман тяжко захворів. Хвороба гетьмана поставила поняття про призначення особи, яка виконувала б його обов’язки. Він наказав генеральній старшині прийняти управління Генеральною канцелярією. Проте міністр С. Нарішкін, який був при гетьмані, посилаючись на відсутність царського дозволу, виступив проти цього рішення. У липні 1733 р. здоров’я гетьмана поліпшилось, і він знову взявся за свої справи. Та напочатку1734 р. стан здоров’я гетьмана знову погіршився, і 15 січня на 80-му році життя він помер. Поховано Данила Апостола у Сорочинцях у побудованій на його пожертвування (єдиній на той час у Миргородському полку) кам’яній церкві. З його смертю закінчився період автономного управління Лівобережною Україною. За царським наказом від 31 січня 1734 р. було створено правління гетьманського уряду, яке складалося з 6 осіб, - трьох росіян і трьох українців на чолі з князем О. Шаховським.
2. Робота з історичним джерелом.
«Його шестирічне гетьманство було коротким ясним променем на темному тлі українського життя після занепаду Мазепи. Йому вдалося зміцнити гетьманську владу й авторитет гетьмана всупереч росій-ській і місцевій українській владі. Хоча не всі його заходи щодо піднесення економічного добробуту краю й полегшення становища населення були доведені до кінця, проте Гетьманщина вільніше зітхнула й відпочила після страшного терору, під яким вона жила майже двадцять років», – так коротко, але влучно сказав про роль гетьмана Данила Апостола в історії України Дмитро Дорошенко.
· Прокоментуйте слова Дмитра Дорошенка.
1. Складіть політичний портрет Данила Апостола.
1) Як відбувалося становлення особистості історичного діяча?
1.1. Де і коли він народився?
1.2. Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?
1.3. Як формувалися його погляди?
2) Особисті якості й риси характеру.
2.1. Як особисті якості діяча впливали на його діяльність?
2.2. Які з його особистих якостей вам подобаються, а які ні?
3) Діяльність історичного діяча.
3.1. Схарактеризуйте основні справи його життя.
3.2. Які успіхи й невдачі були в його справах?
3.3. Які верстви населення підтримували його діяльність, а які ні, і чому?
3.4. Хто був його друзями, а хто ворогами, і чому?
3.5. Якими були наслідки його діяльності: а) для сучасників; б) для нащадків.
3.6. За що людство пам'ятає цю людину?
4) Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча?
4.1. Які почуття викликає у вас його діяльність?
4.2. Як ви ставитеся до засобів і методів його діяльності? Обґрунтуйте свою позицію.
Правління Гетьманського уряду
ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ – орган влади, створений урядом рос. імп. Анни Іванівни 1734 після смерті гетьмана Д.Апостоладля управління Лівобережною Україною (Гетьманщиною) та недопущення нових гетьман. виборів. До складу П.г.у. входили царський резидент в Україні кн. О.Шаховськой із 2-ма рос. урядовцями – кн. І.Барятинським і полк. В.Гур'євим, а також генеральний обозний Я.Лизогуб із 2-ма укр. старшинами – генеральним підскарбієм А.Марковичем і генеральним осавулом Ф.Лисенком (за ін. даними, замість когось із названих старшин до складу П.г.у. входив генеральний суддя М.Забіла). Усі члени П.г.у. номінально володіли рівними правами, але по суті його головою був царський резидент (у тогочасних джерелах – "правитель"), обов'язки якого до 1737 виконував кн. О.Шаховськой, після його відкликання з України – кн. І.Барятинський. У своїй діяльності П.г.у. офіційно повинне було керуватися постановами "Рішительних пунктів" 1728, але фактично пріоритетну роль у формуванні його політ. курсу відігравали таємні інструкції, які надавалися центр. владними органами Російської імперії царським резидентам в Україні. У них, зокрема, ставилися завдання поступової уніфікації держ. норм і порядків Гетьманщини відповідно до загальноімперських, тіснішої інтеграції козацької старшини з рос. дворянством, дотримання заборони вступати в родинні зв'язки з польс. шляхтою та українцями з Правобережжя тощо. Діяльність П.г.у. призвела до посилення контролю і втручання з боку рос. влади у внутр. справи Гетьманщини. В істор. літературі П.г.у. іноді називають 2-ю Малорос. колегією. П.г.у. ліквідовано у зв'язку з обранням 1750 К. Розумовського гетьманом.
I. Узагальнення та систематизація знань учнів.
1. Бесіда за запитаннями.
· Які особливості гетьманування І. Скоропадського?
· Які наслідки для України мало утворення Першої Малоросійської колегії?
· Які функції покладалися на неї?
· Поміркуйте, чому, на думку істориків, Малоросійська колегія поклала початок ліквідації української державності?
Коментарі
Дописати коментар