Вступ до історії України та громадянської освіти. 5 клас. Щупак
§ 3. Джерела історичної інформації
Пригадайте, що вивчає наука історія? Поміркуйте, звідки історики черпають інформацію про минуле.
1. ЩО НАЗИВАЮТЬ ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ТА ЯКІ ВИДИ ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ РОЗРІЗНЯЮТЬ
Діємо: практичні завдання
- 1. Прочитайте навчальний текст і знайдіть у ньому назви предметів, за допомогою яких учені досліджують минуле.
- 2. На основі прочитаного тексту складіть і запишіть речення, що розкриває зміст поняття «історичні джерела».
Дослідження історії — неймовірно цікава й водночас відповідальна справа. Працюючи як справжні слідопити, учені прагнуть донести до людей достовірну інформацію про історичні події.
Про минуле людства «розповідають» найдавніші знаряддя праці, предмети побуту, рештки людей та оточуючого їх світу, мистецькі твори, механізми, фотографії, пісні та багато інших пам’яток життя і діяльності суспільства. Ці пам’ятки називають історичними джерелами.
Учені розрізняють кілька видів історичних джерел залежно від походження, матеріалу і способу виготовлення.
Учені звертають увагу на те, що поділ історичних джерел за видами є умовним, а багато джерел можна віднести одразу до кількох видів. Наприклад, монета, на якій є напис, може бути одночасно і речовим, і писемним джерелом, книжка — речовим і писемним, пам’ятка архітектури речовим і візуальним (зображальним) тощо.
Поміркуймо!
Висловте припущення, які з представлених у колажі ілюстрацій поєднують у собі ознаки різних видів історичних джерел. Розкажіть про свої міркування однокласникам/однокласницям.
Діємо: практичні завдання
Уважно розгляньте колаж і підписи до ілюстрацій, скористайтеся програмою у смартфоні для зчитування QR-кодів. Визначте, до якого виду історичних джерел належить кожне із зображених у колажі джерел (уявно з’єднайте ілюстрації з текстовими картками). Свій вибір обґрунтуйте.
Види історичних джерел:
- Речові
- Писемні
- Усні
- Візуальні (зображальні)
- Лінгвістичні (дослідження розвитку мови)
- Етнографічні (дослідження народів, їх походження і життя)
- Кіно-, фото-, аудіодокументи
Українська народна дума «В Цареграді на риночку»
Графіті (напис на стіні) у Софійському соборі (приблизно XI (11) ст., м. Київ)
Етнограф Френсіс Денсмор записує на фонограф пісню вождя індіанського племені Чорноногих (1916 р.)
Чернігівські вишивальниці (фото 1914 р.)
Наскельний малюнок первісних людей (18-13 тис. до н. е.)
Відео «Проголошення незалежності України»
Лекіф — посудина для оливкової олії (Давня Греція, VI (6) ст. до н. е.)
Срібник (монета) Володимира Великого (Х (10) ст., Русь-Україна)
2. ЯК ДОСЛІДЖУВАТИ ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА
Діємо: практичні завдання
- 1. Об’єднайтеся в дослідницькі групи й за допомогою «Пам’ятки для дослідження історичного джерела» виконайте дослідження запропонованих (вчителем/вчителькою або поданих авторами нижче) історичних джерел.
- 2. По завершенні роботи поясніть, якими рисами характеру, на вашу думку, має володіти історик/історикиня.
Пам’ятка для дослідження історичного джерела
1. Уважно розгляньте джерело історичної інформації і встановіть, до якого виду історичних джерел воно належить.
2. Визначте, яку інформацію про минуле повідомляє дане історичне джерело.
3. Уявіть, що вам потрібно дослідити запропоноване джерело детальніше:
- а) поміркуйте й запропонуйте запитання, які варто поставити для більш ґрунтовного дослідження джерела;
- б) висловте припущення, як і де можна довідатися інформацію про джерело за запропонованими вами запитаннями.
4. Результати своєї роботи представте в класі.
Кераміка (глиняні вироби) трипільської археологічної культури (с. Більче-Золоте Тернопільської області, 3900-2700 рр. до н. е.)
Відео «Проголошення незалежності України» (ютуб-канал Yavir Net)
https://cutt.ly/jQYq5jn (скористайтеся програмою зчитування QR-кодів або перейдіть за інтернет-посиланням)
Акт проголошення незалежності України (1991 р.)
Бібліотека і шкільний музей Харківської приватної жіночої школи (фото 1910-х років)
3. ЯК НЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ ІСТОРИЧНОГО ОБМАНУ
Варто запам'ятати!
Фейк — навмисне вигадана частково або повністю неправдива інформація.
Оповите таємницями минуле завжди викликало жвавий інтерес у дослідників
Завзяті шукачі таємниць, долаючи численні перешкоди, відшукували старовинні речі (артефакти), розшифровували написи давно забутими мовами. І, звісно, намагалися радістю відкриттів у світі історичних джерел поділитися зі світом.
У 1920-1930-х роках український історик Юрій Миролюбов багато писав про унікальну знахідку. Легенди й оповідання давніх слов’ян, записані на кількох дерев’яних дощечках дістали назву «Велесова книга». Однак оригінали оповідань «Велесової книги» нібито зникли в часи Другої світової війни. До цього часу більшість вірить в існування унікальної історичної пам’ятки. Якщо не вірите, то задайте в пошуку Google і вам надійдуть численні пропозиції від інтернет-магазинів! Але не поспішайте. Проведімо одне розслідування!
Об’єднайтеся в дослідницькі групи й виконайте завдання розслідування:
Група 1. Що заховано в назвах
Діємо: практичні завдання
Зіставте заголовки статей на двох інтернет-ресурсах і дайте відповіді на запитання:
- 1. Чим відрізняються заголовки?
- 2. Висловте припущення про те, яку інформацію читачам повідомлять автори статей.
Скриншот сайту
Скриншот сайту
Групи 2-3. У пошуках істини
Факт чи фейк?
Прочитайте й зіставте уривки із повідомлень сайтів й обговоріть відповіді на запитання:
- 1. Чим відрізняється інформація авторів про «Велесову книгу»?
- 2. У якому з уривків доводиться істинність «Велесової книги» як історичного джерела? Які докази наводить автор на підтвердження своєї думки?
- 3. У якому з уривків автор спростовує істинність «Велесової книги» як історичного джерела? Які докази наводить автор на підтвердження своєї думки?
Тексти для опрацювання
«Велесова книга»: випадково знайдена реліквія (уривок)
«Велесова книга» — це єдина українська літописна пам’ятка, написана на дерев’яних дощечках...
Цей неповторний збірник переказів про язичницькі уявлення давніх українців, про першовитоки нашої культури, записаний алфавітом ранньої кирилиці невідомим автором на праукраїнських землях ще до прийняття християнства однозначно спонукатиме до відмови від усталених наукових стереотипів, перегляду і переосмислення витоків і розвитку вітчизняної книготворчої історії, історії нашої культури загалом.
За матеріалами статті https://cutt.ly/cQYYNtU
«Велесова книга»: найпопулярніший фейк про ранньослов’янську історію (уривок)
Також було зазначено, що товщина дощечки в пів сантиметра не відповідає практиці письма на теренах Руси кінця І тисячоліття. Тоді це робили на товщих дощечках, вкритих воском. Тобто суто функціонально «дощечка № 16» мала мінімальні шанси дійти до XX століття...
Висхідно «Книга» є «язичницькою пам’яткою», створеною начебто на Наддніпрянщині. Але мовознавців дивує у ній багато церковно-слов’янських слів. Уточнюємо, що церковнослов’янську мову використовували для християнського богослужіння... На Наддніпрянщині вона поширилася тільки у Х—ХІ століттях. Мабуть, «автор» «Книги» про це не знав.
До того ж у тексті використано слова з різних слов’янських мов, які виникли вже після його «написання». Деякі утворені зі слів різних мов. Мова «Книги» взагалі не могла існувати як цілісність в одному місці та в одному історичному часі. Це — штучне утворення.
За матеріалами статті https://cutt.ly/YQYYXxU
Як бачимо, іноді сенсаційні знахідки виявляються майстерними підробками.
Культура містифікацій (вигадок) і фальсифікацій (підробок) отримала нове життя сьогодні. Часто в соціальних мережах активно поширюються фейкові (неправдиві) новини, що спотворюють факти, підступно маніпулюють читачем.
Протягом історії людства було створено багато підробок «під старовину». Мотиви створення підробок (містифікацій) були різні. Хтось таким чином заробляв гроші або просто розважався. Хтось кидав виклик і намагався спровокувати освічених сучасників («тролив»). Хтось у такий, нехай і не зовсім чесний, спосіб намагався прикрасити спадщину рідного народу, довести, що вона нічим не гірша за культуру сусідніх народівЛише поєднуючи інформацію з усіх видів джерел, порівнюючи їх і критично аналізуючи, ми можемо створити цілісну картину життя людини певної епохи. Починаючи працювати з кожним джерелом, не забувайте ставити такі запитання: «Ким воно було створене? », «Коли?», «З якою метою? ». Якщо це текст — то: «Для кого він писався?», «Хто був його адресатом? ». Якщо річ — «Для чого могла використовуватися? ».
Діємо: практичні завдання
Підсумуйте здобуту на уроці інформацію.
За допомогою кольорових маркерів створіть на аркуші паперу або, за наявності, у ґаджеті яскраву хмаринку слів «Джерела історичної інформації» (пропонуємо скористатися сервісом https://wordart.com або https://www.mentimeter.com).
Інструкції з користування сервісами подана в додатках до підручника.
Сервіс хмаринок слів
Сайт для інтерактивної взаємодії
Запитання і завдання
І. Знаю й систематизую нову інформацію
1. Самооцінювання. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Джерела історичної інформації» — уявно поєднайте кожне із запитань для самоконтролю з відповідним смайликом успіху.
2. Виконайте онлайн-вправу «Види історичних джерел»
ІІ. Обговоріть у групі
Подискутуйте в групах і запропонуйте способи перевірки достовірності інформації. Обговоріть результат роботи в класі й створіть спільний варіант пам’ятки «Як перевірити достовірність історичного джерела».
ІІІ. Мислю творчо
Візьміть участь у спільному творчому проекті класу «Історія в родинних реліквіях»:
1) З допомогою старших членів родини оберіть цікаву родинну реліквію (пам’ятну річ) і дослідіть її як історичне джерело, користуючись «Пам’яткою для дослідження історичного джерела» (с. 20).
2) Створіть слайд у спільній онлайн-презентації (наприклад, google-презентації).
3) Сфотографуйте досліджувану пам’ятку, розташуйте фото на слайді і додайте короткий опис реліквії: вкажіть назву пам’ятки, її вид як історичного джерела, чому цю реліквію цінують у вашій родині.
Коментарі
Дописати коментар