Онлайн урок за посиланням https://meet.google.com/xgm-tqxt-hww
перейдіть за посиланням в електронну бібліотеку
1.
Вставте
пропущені слова
Свої
лозунги та організаційно-конспіративні засоби Декабристський рух багато в чому
запозичив у ____________. ____________ -
це полтавська масонська ложа, заснована у квітні 1818 р. Михайлом Новіковим. 1821 р. ___________ створили дві організації
- _______________ та _______. Документи «Правила» та «Клятва» висвітлюють
програму _____________.
Довідка:
«масони», «декабристи», «Любов до істини», «Південне товариство», «Північне
товариство», «Товариство об’єднаних слов’ян».
Традиційно початком українського національного
відродження вважають вихід друком 1798 р. перших трьох частин «Енеїди» Івана
Котляревського – поеми, якій судилася слава першого твору нової української
літератури, твору, що засвідчив появу сучасної української літературної мови.
Перідзація національного відродження
Самостійна
робота з підручником
Учні, працюючи з матеріалом підручника заповнюють таблицю
«Українське національне відродження в іменах»
|
РІК |
Автор |
Збірка |
|
|
|
|
|
|
|
|
Пробудженню історичної пам’яті українців сприяли
публікації збірок фольклору. У 1819 р. Микола Цертелєв
опублікував у Петербурзі збірку «Спроба
зібрання старовинних малоросійських пісень», що складалася із 10 текстів.
Ця праця започаткувала розвиток української фольклористики. Становлення
наукової фольклористики пов’язують з ім’ям ученого-енциклопедиста, першого
ректора Київського університету Михайла
Максимовича. Він був укладачем трьох збірок народних пісень: «Малоросійські пісні» (1827), «Українські
народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849). Першу збірку
видано в Москві. У ній опубліковано 127 пісень історичного, побутового та
обрядового характеру з коментарями упорядника. Про враження, яке справляла
збірка М. Максимовича на українську молодь, свідчить такий факт: Яків
Головацький, якому пощастило знайти рідкісну в підавстрійській Україні книжку,
власноруч переписав її від першої до останньої сторінки.
Пробудженню національної
самосвідомості, поверненню забутих імен та героїчних сторінок минулого
посприяла чотиритомна праця Дмитра
БантишаКаменського «Історія Малої Росії», що побачила світ 1822 р. в Москві. Вона фактично є
першою масштабною узагальнювальною працею з історії України від найдавніших
часів до кінця 18 ст. «Історія Малої Росії» написана на
широкій джерельній базі з використанням не опублікованих раніше архівних
матеріалів. У 1818 р. вийшла перша
граматика живої української мови «Граматика
малоросійського наріччя», яку підготував Олексій Павловський. Це був перший стислий опис фонетичних і
морфологічних особливостей української мови у порівнянні з російською. До
граматики було додано неве ликий словник української мови.
Робота з
документом
Прочитайте
фрагмент з автобіографії Миколи Костомарова.
1. Як автор розповіді ставиться до І. Срезневського? Що в ньому
викликало захоплення сучасників? 2. Як у фрагменті документа відображено
особливості епохи?
«Я познайомився з видавцем
“Запорозької старини” Ізмаїлом Івановичем Срезневським, який тоді вже обійняв
посаду ад’юнкт-професора зі статистики в університеті. Ізмаїл Іванович, у той
час хоча ще дуже молода людина, був глибоко начитаним, дуже розумним і з
великим жаром і охотою до наукової праці. Я став часто відвідувати його, і дім
його зробився для мене улюбленим місцем відпочинку й обміну думками. Хоча
спеціальністю його була статистика, але йому не чужими були красне письменство
і поезія, до того ж мав особливу любов до слов’янських мов і літератур, любив
також малоросійську народність... Взагалі зближення моє з цією людиною дуже
сприяло моєму прагненню до вивчення малоросійської народності. У цей час від народних
малоросійських пісень я перейшов до читання малоросійських творів, яких, як
відомо, було в той час дуже мало».
Кирило-Мефодіївське
товариство
На початку 40-х рр. 19 ст., із заснуванням університету, центром національного відродження став Київ. У січні 1846 р. у Києві виникла українська таємна політична організація – Кирило-Мефодіївське братство (товариство). Ініціаторами її створення були: вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії київського генерал-губернатора Микола Гулак, професор Київського університету Микола Костомаров, письменник і вчений Пантелеймон Куліш, видатний етнограф Опанас Маркович. У квітні 1846 р. до братства приєднався Тарас Шевченко. Товариство загалом складалося з 12 членів-братчиків, представників дрібної української шляхти, службовців, був серед кирило-мефодіївців колишній кріпак. Організацію назвали іменами відомих слов’янських просвітителів – святих Кирила й Мефодія.
Братчики
поширювали ідеї товариства, розповсюджуючи програмові документи, відозви
(«Брати українці», «Брати великоросіяни і поляки»). Писали наукові праці й
виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, у яких проповідували свої по
гляди. Докладали зусиль для розвитку народної освіти: збирали кошти на
відкриття народних шкіл, написання й видання нових книг (зокрема, П. Куліш
підготував першу навчальну книгу з історії України для дітей шкільного віку
«Повість про український народ», видану 1846 р.).
Головними
програмовими документами Кирило-Мефодіївського братства були «Книга буття українського народу»,
написана М. Костомаровим, і Статут,
складений В. Білозерським, М. Гулаком та М. Костомаровим.
Кирило-Мефодіївське
братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847 р. організацію було викрито, а
її членів заарештовано й вивезено до Петербурга. Слідство під особистим
контролем царя Миколи І тривало протягом березня– травня 1847 р. Найтяжче було
покарано Т. Шевченка, у якого під час обшуку знайшли поему «Сон». На трирічний
термін було ув’язнено у Шліссельбурзьку фортецю М. Гулака. Протягом року
відбував ув’язнення М. Костомаров. Інших членів братства царський режим вислав
у віддалені губернії імперії під нагляд поліції.
Коментарі
Дописати коментар