Тема: «УТВОРЕННЯ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.
ПРАВЛІННЯ МЕХМЕДА ІІ»
ПОНЯТТЯ:
Сельджуки - гілка огузо-туркменського племені киник (гиник), яка належить до центральноазійських тюрків.
Османи - турецька династія, представники якої правили Османською імперією протягом всього часу її існування (1299–1922). Походила від вождів туркменського (огузького) племені кайи, що кочувало у Середній Азії в області Балх (нині провінція у Афганістані). Заснована Османом, першим правителем Османського бейства в Анатолії, на базі якого була створена імперія. Також — дім Османа, Османська династія
Емір - або амір (араб. امير, amīr, «вождь», «повелитель», «князь», «той, хто наказує, велить») — титул правителя або князя в деяких мусульманських країнах Азії й Африки, а також особа, що носить цей титул. Також уживається в значенні повелителя мусульман взагалі.
Султан - (араб. سلطان) — ісламський титул, що несе моральне навантаження і релігійну владу, оскільки роль правителя була визначена в Корані. Проте султан не повинен обов'язково бути релігійним наставником, главою.
Падишах - ісламський монархічний титул, утворений поєднанням перських слів паті («господар») і шах («король»). Використовувася в декількох ісламських монархіях на означення правителя. Відповідав імператору в європейській традиції
Халиф - титул ісламського правителя, як керівника вірян і наступника Мухамеда, верховного глави ісламської громади, що вибирався для здійснення духовного і світського керівництва в ісламському світі відповідно до шаріату та стежив за виконанням вірянами «божественних правил», що заповів Аллах.
Джихад - (араб. جهاد — зусилля) — боротьба за те, що є для мусульманина найблагороднішою і найвищою метою. Джихад (старання, зусилля) — початково розумівся як боротьба на захист і за поширення ісламу[2]. Зазвичай слово джихад асоціюється зі збройною боротьбою мусульман, але це розуміння є не зовсім точним. Кожен мусульманин зобов'язаний докладати зусиль для утвердження і захисту ісламу, витрачати для цього свої матеріальні ресурси, розумові здібності і всі свої сили. У разі крайньої потреби мусульмани мусять підніматися на збройну боротьбу проти ворогів своєї релігії. Джихадом є також боротьба з власними духовними чи суспільними соціальними пороками. Таким чином, джихад — це боротьба зі своїми пристрастями, усунення соціальної нерівності, постійне зусилля у справі розповсюдження ісламу, і, нарешті, ведення війни з агресором в ім'я Аллаха.[3] Учасників джихаду називають моджахедами.
Яничари - (тур. yeniçeri — дослівно нове військо) — регулярна піхота в Османській імперії, що діяла у 14 — 19 століттях, створена султаном Мурадом І
Сипахи - . (тур. سپاهی) — різновид турецької важкої кавалерії, що став разом з яничарами основним військовим підрозділом, використовуваним Османською імперією. Назва походить від (перс. سپاه) (sepâh — армія). Це також назва деяких кавалерійських підрозділів французької та італійської колоніальних армій XIX та XX сторіч.
Візир - (також вези́р, вази́р, везе́р) — в мусульманських монархіях титул сановника вищого рангу (аналог міністра), політичного або релігійного радника султана або халіфа. Титул Великий візир є приблизним відповідником європейського прем'єр-міністр.
Диван - слово, ймовірно, староперського походження, яке первісно означало «збори», «зібрання», «собор»[1], звідки пішли інші його значення: «зала, службовий кабінет, де збираються на нараду», «предмет меблів, на якому сидять під час ради», «збірка творів».
- Диван — вищий орган влади в ряді ісламських держав; також титул глави цього органу
- Диван — державна рада Кримського ханства. Кучюк Диван (Малий Диван) — рада з невеликим колом посадовців.
- Диван — книга, довідник, енциклопедія, словник, підбірка, зібрання інформації
- Диван — поетичний твір часів Кримського ханства та Османської імперії, написаний Халім Ґераєм староосманською мовою.
- Диван — козацька рада, козачий круг, козацька ватага, переважно у донських, поволжськи
Культура Османської імперії
тести в попередній публікації
ВідповістиВидалити