Тема:  Кіммерійці та скіфи на території України

слова виділені оранжевим чи синім кольором мають посилання. Клікніть на них.

Словникова робота.

Кіммерія - території Північного Причорномор'я і Приазов'я (сучасні Кримський півострів, південні області України, Ростовська область і Краснодарський край РФ).  

Кіммерійці – найдавніше (за письмовими джерелами) населення Північного Причорномор'я ІХ – VІІ ст. до н. е.

 ВЕЛИКА СКІФІЯ — назва держави, що існувала у Північному Причорномор'ї в VII—IV ст. до н.е.

Скіфи – кочові племена, що витіснили кіммерійців на теренах Північного Причорномор'я та проживали там від початку VІІ до ІІІ ст. до н.е.

презентація 

1.Кіммерійці

Поява заліза в Україні збіглася з приходом кочовиків зі сходу, спричиненим «Великим переселенням народів» на початку І тис. до н.е. Найдавніша згадка про кімерійців міститься в славно­звісній «Одіссеї» Гомера, а найдокладніша - у праці «батька історії» Геродота. Гомер називав кімерійців «дивними доярами кобилиць і молокоїдами ».  Також багаті на подробиці їхнього життя свідчення зустрічаємо в ассирійців та вавилонян. Ассирійська назва «кімміраї» означає «велетні». За іншою версією, слово походить із давньоіранської мови та перекладається як «рухомий кінний загін». Існує три версії щодо походження кіммерійців. Перша — це давньоіранський народ, який прийшов на землі України через Кавказ. Друга — кіммерійці з’явилися внаслідок поступового історичного розвитку праіранської степової культури, а прабатьківщиною їхньою було Нижнє Поволжя. Третя — кіммерійці були місцевим населенням.

 Археологи знаходять речові пам’ятки кіммерійців у Північному Причорномор’ї, на Північному Кавказі, у Поволжі, по нижній течії Дністра та Дунаю. Кіммерійці були іраномовними. Ранні кіммерійці вели осілий спосіб життя. Пізніше, у зв’язку з настанням посушливого клімату, вони стали кочовим народом і розводили переважно коней, на яких училися їздити верхи. Племена кіммерійців об’єднувалися у великі союзи племен, які очолював цар-вождь. У них було велике військо. Воно складалося з рухливих загонів вершників, озброєних сталевими й залізними мечами та кинджалами, луками й стрілами, бойовими молотами й булавами. Кіммерійці воювали із царями Лідії, Урарту та Ассирії.

Поселення кіммерійців були тимчасовими, здебільшого — табори, зимівники. Але вони мали власні кузні та ковалів, які виготовляли залізні й сталеві мечі та кинджали, найкращі на той час у стародавньому світі. Самі кіммерійці метал не добували, користувалися залізом, знайденим племенами лісостепової смуги України або Кавказу. Також майстри виготовляли кінські вудила, наконечники стріл, прикраси. У кіммерійців було розвинуте керамічне виробництво. Особливо гарними були кубки з лощеною поверхнею, прикрашені геометричним орнаментом. Кіммерійці вміли чудово обробляти кістки. Дуже красивими були їхні прикраси, виготовлені з напівкоштовного каміння.

 Збереглися до наших днів зроблені кіммерійцями кам’яні могильні плити. На них були викарбувані люди без змалювання голови, але з ретельно відображеним кинджалом і сагайдаком зі стрілами. Жили кіммерійці патріархальними родами, які складалися із сімей. Поступово в них виділяється військова знать. Цьому великою мірою сприяли грабіжницькі походи на племена лісостепу й держави Закавказзя.

Релігійні уявлення кіммерійців відомі за матеріалами поховань. Знатних людей ховали у великих курганах. Були чоловічі й жіночі поховання. У чоловічі поховання клали кинджали, вуздечки, набір наконечників для стріл, кам’яні бруски, жертовну їжу, коня; у жіночі — золоті та бронзові каблучки, скляне й золоте намисто, глиняний посуд. Археологічні знахідки свідчать, що кіммерійці мали зв’язки з племенами Приазов’я, Західного Сибіру та Кавказу.

Після скіфської навали частина кіммерійців відійшла до Криму й оселилася на Керченському півострові. По собі вони залишили ряд топографічних назв, давніх і сучасних. Так, у давнину Керченська протока носила назву Боспору Кіммерійського, а поблизу міста Керч й досі збереглися Кіммерійські вали, що вважаються залишками укріплень цього народу.

Хоч якими непереможними воїнами здавалися кіммерійці, від другої половини 7 ст. до н. е. вони були підкорені племенами скіфів.

Бесіда по запитаннях:

- Про які народи ви дізналися?( кіммерійців)

- Коли вони з'явилися на території України та в яку добу?( у ІХ ст.. до н. е ранній залізний вік.)

- Чим вони займалися? ( конярством, перші навчилися обробляти залізо, вміли виготовляти  керамічні вироби, прикраси)

- Хто із відомих людей античності згадував про них? ( Гомер, Геродот, давньогрецькі вчені – мислителі)

- З якими  країнами воювали кіммерійці? (Кіммерійці воювали із царями Лідії, Урарту та Ассирії.)

-        - Ким вони були витіснені? Коли? (від другої половини 7 ст. до н. е. вони були підкорені племенами скіфів.

2. Скіфи

Золотий гребінь.

Скіфська пектораль.

Від VII до III ст. до н. е. жах на племена й держави Східної Європи та Близького Сходу наганяли племена скіфів, які прийшли з глибин Азії та вторглись у Північне Причорномор’я. Скіфи завоювали величезну для тих часів територію між Доном, Дунаєм і Дніпром, частину Криму (територію сучасної Південної й Південно-Східної України), утворивши там державу Скіфію. Найґрунтовнішу характеристику та опис життя й побуту скіфів залишив давньогрецький історик Геродот. У V ст. до н. е. він особисто відвідав Скіфію й описав її. Скіфи були нащадками індоєвропейських племен. Вони мали свою міфологію, обрядовість, поклонялися богам і горам, приносили їм кровну жертву. Геродот виділяв серед скіфів такі групи: царські скіфи, що жили в пониззі Дніпра й Дону та вважалися верхівкою союзу племен; скіфи-орачі, які населяли територію між Дніпром і Дністром (історики вважають, що це були переможені скіфами нащадки чорноліської культури); скіфи-землероби, що жили в лісостеповій зоні, та скіфи-кочівники, які оселилися в степах Причорномор’я. Серед названих Геродотом племен власне скіфами були племена царських скіфів і скіфів-кочівників. Вони панували над усіма іншими племенами.

Наприкінці VI ст. до н. е. в причорноморських степах формується могутнє державне об’єднання на чолі зі скіфами — Велика Скіфія, до складу якого увійшло місцеве населення степових і лісостепових регіонів (сколоти).  

 Геродот уявляв Скіфію у вигляді квадрата, кожна зі сторін якого дорівнювала 20 дням дороги (тобто приблизно 700 км). Ця величезна держава об'єднувала 10 різних народів і називалася Великою Скіфією.

Сучасні вчені вважають, що скіфи-землероби і скіфи-орачі — це не хто інші, як наші предки, давні слов'яни-хлібороби. А от царські скіфи були кочівниками, іранцями походженням і вони завоювали давніх слов’ян – хліборобів.

Період найвищого розвитку та піднесення Скіфії припадає на IV ст. до н. e. Це піднесення пов’язують з правлінням царя Атея. Влада царя поширювалася на величезні території, що простягалися від Дунаю до Дону. Атей цар карбував власну монету.

 

ПОБУТ СКІФІВ-КОЧІВНИКІВ. Царські скіфи більшу частину свого життя проводили верхи на коні, а жінок, дітей і старих возили в кибитках — шатрах на колесах. З року в рік вони кочували по своїй країні наїждженими дорогами, переганяючи худобу в пошуках пасо­виськ. їли скіфи м'ясо, сир, пили кобиляче молоко. Часом скіфи вирушали в далекі походи. Вони доходили навіть до Ассирії, Вавилонії та Єгипту. Скіфи згадуються в Біблії під назвою Ашкеназ (Книга пророка Єремії 51:27). Жили вони родами й племенами. Кожен скіф міг перелі­чити своїх пращурів на ім'я до шостого коліна. Роди об'єдну­валися в племена, а племена — у великі союзи племен. Очолювали скіфський народ царі.

ОДЯГ І ПРИКРАСИ СКІФІВ. Скіфи виготовляли свій одяг зі шкіри. Вони носили шаровари і м'які чобітки, підперезану куртку. На голові — гостроконечну, високу шапку з пов­сті — башлик. Жінки теж мали високий головний убір, при­крашений золотом, з якого спускалося покривало, розшите золотими пластинками. їхній одяг нагадує національне вбрання жінок тих народів, які живуть на Кавказі, — вузь­ке плаття-халат з довгими рукавами, прикрашене золотом. Це пояснюється тим, що й досі в горах Кавказу прожи­вають народи, нащадки стародавніх скіфів.

Скіфи дуже любили золото. Своїм блиском воно нагаду­вало їм сонце, від якого вони вели свій родовід. У могилах скіфських царів і цариць археологи знайшли багато чудових золотих прикрас, виконаних у так званому звіриному стилі. Це нагрудні прикраси — пекторалі, а також браслети, сережки, персні, золоті вази із зобра­женням скіфів і золоті обкладки для сагайдаків.

СКІФИ-ВОЇНИ. Водночас скіфи були жорстокими. Воїн пив кров першого забитого ним ворога, а до вуздечки прив'язував здобуті скальпи (шкіра з волоссям) ворогів. Го­лови вбитих у бою супротивників воїн приносив своєму ца­реві. Того, хто не міг похвалитися подібним трофеєм, знева­жали і не допускали до святкового столу. З черепів ворогів скіфи робили чаші для пиття, обковуючи їх золотом.

ОЗБРОЄННЯ СКІФСЬКИХ ВОЇНІВ. Скіфи широко використовували бронзу та залізо. У них були короткі мечі — акінаки, бойові сокири та пан­цирі із залізних лусочок, нашитих на шкіряну сорочку. Із бронзи скіфи ви­ливали наконечники для стріл. Най­більше уславився в стародавньому світі скіфський лук, адже скіфи були неперевершеними лучниками. З ним зображували навіть знаменитого героя Геракла, що, за переказами, ман­дрував Скіфією. Зі скіфським луком стародавні географи порівнювали Чорне море. Його північна частина разом з Кримом нагадували грекам криву частину, а південна — рів­ну тятиву лука.

ЦАРСЬКІ КУРГАНИ СКІФІВ. Племена Великої Скіфії не мали писемності. Про духовний світ довідуємося зі скіфських прикрас, а також із розповідей давніх греків. Посуд,  прикраси скіфи оздоблювали сценками зі своїх легенд. Пам'ятки скіфської культури вирізняються з-поміж інших неповторним «звіриним стилем», адже зброю та предмети побуту скіфи прикрашали зображеннями оленів, баранів, коней, барсів, левів, птахів, риб, фантастичних істот. ( робота з підручником, розгляд ілюстрацій)

Ставили скіфи й кам'яні скульптури - навершя курганів. Із граніту, вапняку чи піщанику вирубували фігури, що віддалено нагадували людські. Іноді на них прорізували риси обличчя, руки, деталі одягу та зброї, проте ці зображення не мали портретних рис.

Ще сто років тому мандрівник, який подорожував безмежними степами України понад Дні­пром до Чорного моря, бачив на своєму шляху великі й малі кургани. Це були могили скіфських царів. Найбільш відомі скіфські кургани — Товста Могила, Чортомлик, Гайманова Могила, Мелітопольський курган, Семибратні кургани, Лита Могила, Куль-Оба, Солоха, Велика Цимбалка, Велика Близниця, Хомина Могила. Нині вони майже всі розорані тракто­рами або розкопані археологами.

 

Могутня імперія скіфів існувала впродовж 300 років, а середини VI до III ст. до н. е. Потім вона розпалася на дві частини. Землероби залишилися на своїх батьківських землях, а нащадки скіфів-кочівників оселилися в Криму, де утворили державу Малу Скіфію. У такому вигляді Скіфія проіснувала ще кілька століть.

Занепад, а згодом і розпад Скіфії були викликані рядом чинників: погіршення кліматичних умов, висихання степів, вичерпання економічних ресурсів лісостепу тощо. Крім того, в III—I ст. до н. e. Значну частину Скіфії завойовують сармати. Сучасні дослідники вважають,

що перші паростки державності на території України з’явилися саме у скіфські часи. Скіфи створили самобутню культуру.

Борис Мозолевський

Характерстика	Кіммерійці	джерело	Скіфи	джерело
Походження	іраномовні		іраномовні
Час перебування на теренах України	IX – VII ст. до н. е.	Геродот	VII – III ст. до н. е.	Геродот
Які райони України населяли	Північне Причорномор’я; землі Кримського та Таманського п/о	Геродот Гомер	на землях від ріки Істр (Дунай) та нижньої течії Дніпра (Борисфен) на заході й далеко за озеро Меотида (Азовське море) на сході. На півночі їхні землі простягалися до Десни.	Геродот
Хто витіснив	скіфи	Геродот	сармати
Спосіб життя	Кочовий, постійних жител не мали		Кочовий, осілий
Заняття	Отгінне скотоводство (табунне скотарство); Ремесла:  обробки бронзи, золота й заліза, зброярство; війна	Гомер Сучасні історики Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І.	Отгінне скотоводство, землеробство, ремесла:  ковальство, гончарство, ткацтво. Разом із залізом скіфи виробляли і бронзу.	Геродот
Соціальна структура	Родоплемінний устрій	Сучасні історики	скіфів-орачів, скіфів-кочовиків та царських скіфів; Наприкінці VI ст. до н. е. у скіфів сформувалася держава, розквіт якої припадає на IV ст. до н. е. за часів правління Атея. У ІІІ ст. до н. е. скіфів почали тіснити племена сарматів, які мешкали за р. Танаїс (нині р. Дон). Скіфіи перенесли свою столицю в Крим, на береги р. Салгір, де вона стала називатися Неаполь Скіфський. Зберігалася скіфська держава до III ст. до н. е., аж поки її остаточно не знищили готи.	Геродот Сучасні історики
Особливості культури	Не було писемності;  Мистецтво- прагматичним: складним лінійним орнаментом прикрашалися руків'я мечів, вуздечки, посуд.	Сучасні історики	звіриний стиль у мистецтв; вплив греків та  малоазійськіх народів  на культуру скіфів	Сучасні історики І. Я. Підкови, Р. М. Шуста
Характер відносин із сусідами	войовничий	Геродот Гомер	постійно воювали і жили за рахунок здобичі, втручалися в боротьбу між державами Малої Азії; брали участь у війнах між Ассирією, Мідією та Ново-Вавилонським царством; торгівля з грецькими полісами-колоніями	Геродот Сучасні історики
Головні пам'ятки	кургани	Сучасні історики	Кургани (Товста могила, Солоха, Гайманова могила)	Сучасні історики