Культура в роки війни.

 https://naurok.com.ua/prezentaciya-dlya-11-go-klasu-na-temu-kultura-ukra-ni-v-roki-drugo-svitovo-viyni-1559.html -- презентація

КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС У РОКИ ВІЙНИ

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• визначати основні тенденції культурно-освітнього процесу доби;

• творчо застосовувати здобуті знання під час складання характеристики історичних персоналій: Євген Патон.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. На території Рейхскомісаріату Україна діяли лише початкові школи, шкільна освіта була переведена на українську мову, запроваджувалось обов’язкове вивчення німецької мови. Влада з упередженням ставилась до будь-яких представників національної інтелігенції, сприймаючи їх як потенційних зрадників і заколотників, очільників національно-визвольного руху.

Війна наклала свій відбиток на загальний стан культури, насамперед на освіту. Українські учні в евакуації продовжили навчання у школах Росії, Туркменії, Казахстану, Киргизії, Грузії та інших республіках.

Робота з історичною інформацією

• Опрацювати наведені джерела та відповісти на запитання.

Історик А. Абраїмов про умови навчання евакуйованих дітей

«Труднощі були справді неймовірні. Школа працювала у три зміни, без достатнього освітлення. Опалювали її також недостатньо, переважно відходами з лісопильного заводу, що підвозили на шкільній конці. Навчалися діти різних національностей: як місцеві (були класи удмуртські, татарські, російські), так і евакуйовані (українці, білоруси, поляки, євреї, цигани). З настанням холодів учні і вчителі верхнього одягу в школі не знімали. За партами було тісно, писати незручно. Та й писати не було на чому: зошитів і паперу не вистачало, писали переважно на газетах поперек друкованого тексту. Катастрофічно бракувало підручників, навчальних посібників».

Запитання

1. За яких умов відбувалось навчання дітей в евакуації?

2. Як впливало на свідомість дітей міжнаціональне спілкування під час навчання?

Стан шкільної справи на окупованих територіях

У березні 1942 р. нова влада провела реформування шкільництва. Обов’язковою стала чотирирічна народна школа, а не семирічна, як це було на початку окупації. Замість середніх відкривали 2-3-річні платні фахові школи (сільськогосподарські, ремісничо-технічні, фельдшерські, ветеринарні та ін.), до яких вступали за умов успішно складених екзаменів. В обласних центрах відкривали гімназії, навчання в яких було платним і здійснювалося за програмою середньої школи.

На початку окупації продовжували існувати семикласні школи, зокрема на Станіславщині, з українською мовою навчання. Навчальний план і, відповідно, випускне свідоцтво передбачали оцінки передусім за поведінку, а також із таких предметів, як релігія, німецька мова, українська мова, наука про рідний край, історія, географія, природа, лічба, геометрія, малювання, практичні заняття, спів, руханка, жіночі роботи. Учителя утримувала громада.

Створювались подекуди й дитячі садки, оскільки матері змушені були працювати, щоб утримувати родину, яка залишилась без годувальника.

В умовах воєнного стану освітянські заклади не мали сталого фінансування, програм та підручників, тому працювали нерегулярно або занепадали. Бракувало вчительських кадрів.

Запитання

• Які особливості навчального процесу на окупованій території ви можете виділити?

О. Гісем та О. Мартинюк про діяльність українських науковців у роки війни «На оборонну програму працювали 8 лабораторій Фізико-технічного інституту АН УРСР. Вони розробляли військові прилади для авіації, радіолокації і пеленгації. Інститут чорної металургії випробовував бойові якості артилерійських систем. Інститут будівельної механіки виконував завдання командування військово-повітряних сил. Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з відомим ученим Є. Патоном застосовував метод автоматичного дугового зварювання при збиранні корпусів танків. Завдяки цьому радянська танкова промисловість випустила танків у два рази більше, ніж Німеччина (102 тис. проти 48 тис.).

Академік О. Богомолець разом з колегами Інституту клінічної фізіології винайшов сироватку для лікування ран. Тільки за 1943 р. її було виготовлено 3 млн доз. Інститут біохімії АН УРСР (академік О. Палладій) створив препарат для згортання крові. Група наукових працівників клінічної медицини під керівництвом академіка М. Стражеска, досліджуючи інфекцію і сепсис ран, вдосконалили систему лікування, завдяки якій вдалося врятувати сотні тисяч бійців. Хірург-офтальмолог В. Філатов очолив у Ташкенті Український інститут хвороб ока, успішно здійснював операції на рогівці ока і тим самим врятував зір багатьом пораненим бійцям».

Запитання

1. Чим була зумовлена спрямування наукових досліджень евакуйованих інститутів?

2. Як допомогла їхня діяльність фронту?

Складання тез

• Слухаючи розповідь учителя «Література і мистецтво в роки війни», скласти тези з цього питання.

Робота з таблицею

• Опрацювати історичну інформацію й скласти таблицю.

Вид мистецтва	Особливості розвитку

Мистецтво

Десятки українських театральних колективів, ансамблів, артистичних бригад несли своє мистецтво фронтовикам, надихаючи їх на боротьбу за свободу й незалежність Батьківщини. Київський театр опери та балету ім. Т. Шевченка послав на фронт 22 бригади, які дали 920 концертів, Запорізький ім. М. Заньковецької — три бригади, які показали 214 вистав і концертів, Київський драм-театр ім. І. Франка здійснив на фронті 206 вистав і концертів. Усього театри України послали на фронт 108 концертних бригад, які несли воїнам українську пісню, танці, музику, їхні виступи бачили і слухали сотні тисяч бійців.

Глибокого патріотизму було сповнене українське кіномистецтво. Вже наприкінці 1941 р. відновили свою роботу студії художніх фільмів: Київська (в Ашхабаді) та Одеська (в Ташкенті). Українська студія хронікальних фільмів працювала в Москві та Куйбишеві на базі центральної студії кінохроніки. У Ташкенті розгорнула діяльність студія «Київ-техфільм». Українськими кіномитцями в цей період було створено кілька високопатріотичних художніх фільмів, бойових кінозбірників. Зокрема, Київська кіностудія поставила фільми «Олександр Пархоменко» Л. Лукова, «Як гартувалася сталь» М. Донського, «Партизани в степах України» І. Савченка. Вищим досягненням в умовах війни став фільм «Райдуга» М. Донського за сценарієм В. Василевської. Ця картина одержала багато призів і серед них «Оскар» — премію Академії кіномистецтва США. Цей фільм у 1946 р. удостоївся Державної (Сталінської) премії.

Працівники хронікально-документального кіно створювали своєрідний літопис боротьби з окупантами. При штабах фронтів діяли спеціальні кіногрупи. Вони брали участь у створенні 500 номерів кіножурналів та близько сотні фільмів про війну, зокрема «День війни», «Народні месники», «Чорноморці», «Битва за Кавказ» та ін. Кінооператори України, працюючи для Центральної студії кінохроніки, паралельно почали створювати у 1943 р. власні кіножурнали. У квітні цього ж року на екрани вийшов перший номер кіножурналу «Радянська Україна» та кілька спеціальних кіновипусків. Важливою подією став документальний фільм «Битва за нашу Радянську Україну» (1943), створений О. Довженком. Він супроводжується хвилюючим і пристрасним дикторським текстом, а також глибоко емоційною музикою, яку написали А. Штогаренко і Д. Клебанов.

Умови воєнного часу вимагали перебудови всього художнього життя, підвищеної уваги до агітаційно-масових форм. Бригади художників виїжджали на фронт, заводи, у колгоспи, вели активну художню пропаганду і збирали матеріали для майбутніх творів. Багато художників працювали безпосередньо у військових частинах, у редакціях фронтових газет, зі зброєю в руках боролися проти ворога.

Смертю хоробрих полягли в боях за батьківщину скульптори Б. Іванов та Г. Пивоваров, живописці Ф. Кличко, П. Сударик, О. Нестеренко, графіки В. Нерубенко, Л. Вербицький, П. Горілий. З усіх жанрів образотворчого мистецтва в цей період найінтенсивніше розвивається графіка. Тут перше місце посідають агітаційні види — плакат і сатиричний малюнок. Сатиричні плакати не лише викликали сміх, а й утверджували впевненість у розгромі фашизму.

Робота з історичними документами

Опрацювати наведені документи та відповісти на запитання.

Із виступу Йосипа Сталіна на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б)

«Про антиленінські помилки й національні перекручення в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні». 31 січня 1944 р.

Тов. Довженко написав кіноповість під назвою «Україна в огні»... Насамперед дуже дивно те, що в кіноповісті Довженка... яка мала б показати повне торжество ленінізму, під прапором якого Червона Армія успішно визволяє нині Україну від німецьких загарбників, немає жодного слова про нашого вчителя — великого Леніна... Довженко виступає тут проти класової боротьби, він намагається заплямувати політику і всю практичну діяльність партії з ліквідації куркульства як класу.

...Націоналістична поволока настільки затьмарила свідомість Довженка, що він перестав бачити ту величезну виховну роботу, яку провела наша партія в народі...

Кіноповість є антирадянською, яскравим виявом націоналізму вузької національної обмеженості.

Варто було б опублікувати кіноповість Довженка так, щоб від нього залишилося б саме мокре місце...

Зі «Щоденника» Олександра Довженка (літо 1945 р.)

Товаришу мій Сталіне! Коли б Ви були навіть богом, я тоді б не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і тримати в чорному тілі. Коли немає ненависті принципової і зневаги нема, недоброзичливості ні до одного народу в світі, ні до його долі, ні до його щастя, ні гідності чи добробуту — невже любов до свого народу є націоналізмом? Чи націоналізм в непотураній глухоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?

Запитання

1. На основі наведених матеріалів охарактеризуйте причини заборони кіноповісті О. Довженка «Україна в огні».

2. Як ставився сталінський режим до українського народу, його національних прагнень?

3. Наскільки були виправданими звинувачення О. Довженка в націоналізмі?

III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний матеріал підручника.