Гуманізм. Високе відродження

Переглянути відео https://www.youtube.com/watch?v=I_AUIQS70YY

Особливості культури Відродження. Близько середини XIV ст. в Італії виникла культура епохи Відродження, або Ренесансу, як її називали французи. Саме італійські майстри відродили мистецтво Стародавніх Греції та Риму, звідки й походить назва епохи. Нове мистецтво виникло на основі гуманізму. Видатним майстрам Ренесансу були живописці, архітектори, філософи з вивченням точних наук. Творчість майстрів епохи Відродження заклала підґрунтя європейської культури раннього Нового часу.

Найвищого розквіту культура Відродження досягла за часів Високого Відродження (кінець XV — перші десятиліття XVI ст.) — «золотого віку» італійської літератури, образотворчого мистецтва, філософії та науки. Це були часи титанів Відродження, що закладали підвалини нового розуміння світу та місця людини в ньому. Під впливом Італії мистецтво Відродження поширилося в країнах Північної Європи. Тут на становлення нової культури вирішальний вплив мала не антична спадщина, а християнство.

Доба Відродження започаткувала суттєві зрушення у світогляді людей, їх релігійних і політичних переконаннях. Розпочалося формування нового типу людини, яка була більше духовно розкріпаченою і впевненою в собі, ніж раніше. Нові ідеї торували собі шлях у боротьбі з офіційним релігійним вченням, готуючи переворот у світогляді людей, що відбувся в роки Реформації.

Відродження — рух у літературі, науці та мистецтві другої половини XIV — XVI ст., що був започаткований в Італії та ґрунтувався значною мірою на відновленні античних традицій.

Гуманізм — світське вільнодумство епохи Відродження, що протистояло духовному пануванню церкви в суспільстві. У широкому розумінні — визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і реалізацію своїх можливостей.

Північне Відродження. Північним Відродженням називають культуру Ренесансу, яка поширювалась у XV—XVI ст. в країнах, розташованих на північ від Італії: у Німеччині, Нідерландах, Франції та Англії. Культура Відродження в них була менш поширена, ніж в Італії. Проте й тут були творці світового рівня. Північне Відродження, на відміну від італійського, натхнення черпало не лише в античності, а також у готиці та працях середньовічних богословів.

У мистецтві Північного Відродження провідна роль належала живопису.

Особливості мистецтва бароко. Наприкінці ХVІ ст. в деяких країнах Європи Культура доби Відродження стала поступатися місцевому стилю – бароко. Він був започаткований у папському Римі й пов'язаний із поширенням ідей Контреформації. Його видовищність і яскраві художні засоби, на противагу скромності протестантських церков, мали підкреслювати грандіозність і пишноту католицької церкви.

Мистецтво епохо бароко змінилося за змістом. Головну увагу воно стало приділяти пристрастям і відчуттям людини, поєднувати реальне на уявне. Важливе значення має те, що протягом ХVІІ ст., яке називають «століттям бароко», відбулася справжня наукова революція, яка поклала край середньовічному баченню світу.

Бароко (від ітл. Примхливий, химерний) – доба в образотворчому мистецтві, архітектурі, музиці та літературі країн Європи, колоніальної Центральної та Південної Америки кінця ХVІ – середини  ХVІІІ ст.

Розвиток медицини, математики та астрономії Розвиток наукових знань у ХVІ – ХVІІ ст. відіграв важливу роль у становленні нового суспільства у європейських країнах. Період ХVІІ ст. став часом, коли було зроблено вирішальні кроки в пізнанні людини й законів всесвіту. Значних успіхів було досягнуто в розвитку анатомії. Проводили систематичні анатомічні розтини, що дало змогу краще вивчити природу людського організму та винайти нові методи лікування хвороб.

Розвиток мореплавства в Нові часи сприяв становленню наукової астрономії. Саме в астрономії були здійснені відкриття , які перекреслили старі погляди на будову Всесвіту.

Астрономія – від грец. Зоря та закон – наука про будову і розвиток космічних тіл та всього Всесвіту.