Перейти зв посиланням для опрацювання презентації
Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=0Ix8tusefTA
Норми
права виникають з появою держави
Ознакою держави є наявність норм права, тобто
наявність загальнообов’язкових правил поведінки. Держава видає закони та
підзаконні акти, які є загальнообов’язковими для всього населення країни.
Завдання.
1) Які слова мають
спільний корінь зі словом «право»?
Це слова «правильно»,
«правда», «справедливість».
2)
Як ви розумієте слова давньокитайського філософа Конфуція: «право та
справедливість полягають у тому, щоб кожен мав і робив своє так, щоб
ніхто не мав чужого і не позбавлявся свого»?
3)
Як ви розумієте вислів давньоримських юристів: «Право є мірилом правильного, і
все, що суперечить мірилу правильного, є несправедливим»?
Тривалий час людство вважало, що правитель, законодавець може бути вище закону. Але сьогодні в більшості країн конституційно закріплено принцип верховенства права. Цей принцип передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом
1.3. Джерела права.
Право – це система встановлених або санкціонованих державою
загально обов’язкових правил поведінки (норм), які охороняються силою
державного примусу і забезпечують регламентацію суспільних відносин у межах
території всієї країни.
Ознаки права:
1) норми права –
це правила поведінки, які походять вже
не від суспільства, а від держави,
втілення волі політичних сил, які перебувають при владі;
2) у випадках
невиконання норм права добровільно,забезпечуються шляхом державного примусу;
3) регулюють найбільш важливі питання з
позицій інтересів суспільства, держави та особи;
4) це правила
поведінки загального характеру, тобтопоширюються
на всіх,
5) встановлюють
юридичні права та обов’язки учасників суспільних відносин,
6) виражаються в певних
офіційних формально визначених формах (закони, постанови,
укази),
7) діють у єдності,
складаються у правові інститути.
Джерело
права – спосіб
закріплення правил поведінки, що встановлюється державою.
Інший
варіант визначення поняття: джерело права – це офіційна форма вираження і
закріплення правових норм.
Види джерел права:
1)
Нормативно-правовий акт
2)
Правовий прецедент
3)
Нормативно-правовий договір
4)
Правовий звичай
5) Релігійно-правова
норма
6)
Міжнародно-правовий акт
Розглянемо
кожне з юридичних джерел (форм) права.
Найстародавнішим
джерелом права є правовий звичай.
Правовий
звичай - акт-документ,
що містить норми-звичаї (правила поведінки, які склалися в результаті багаторазового
повторення людьми певних дій), які санкціоновані державою і забезпечуються нею.
Держава визнає не всі звичаї, що склалися в суспільстві, а лише ті, що мають
найбільше значення для суспільства, відповідають його інтересам і відповідають
історичному етапу його розвитку.
Приклад: у
збірці законів «Руська правда» (найдавніша її частина «Правда Ярослава», 1016
р.) згадується про криваву помсту, але великий князь київський Ярослав Мудрий
обмежує помсту за вбивство ступенями споріднення (брат мстить за брата, батько
– за сина, син – за батька, дядько – за племінника).
Сьогодні
правовий звичай зберігає значення в правових системах традиційно-общинного
типу.
Релігійно-правова
норма - акт-документ,
що містить церковний канон або іншу релігійну норму, яка санкціонується
державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечується нею.
Сьогодні релігійно-правова норма поширена в традиційно-релігійних правових
системах (наприклад, у мусульманських країнах). У деяких країнах
релігійно-правова норма тісно переплелася із правовим звичаєм, традиціями
общинного побуту (держави Африки, Латинської Америки).
Приклад: у
VII-XII ст. на теренах Арабського халіфату склалася сукупність правових,
канонічно-традиційних, морально-етичних і релігійних норм ісламу – шаріат. За
шаріатом строго забороненими діями (Харам) вважаються вбивство безневинної
людини; злодійство; прийом алкогольних напоїв, вживання свинини; непокірність
батькам або чоловіку. Тих, хто вчиняють харам («недозволене») очікує суворе
покарання і в цьому житті, і в житті вічному (муки в пеклі). За шаріатом крадій
карається відсіканням руки (в разі крадіжки на суму більше, ніж чверть
денария).
Правовий
прецедент - акт-документ, що
містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи
судовим або адміністративним органом. Цьому рішенню надається
загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому.
Правовий
прецедент с одним із провідних джерел права англо-американського типу правових
систем - Англія, США, Індія та ін.
Приклад: У 1954 р. Верховний суд США прийняв рішення за
справою Brown v. Board of Education. Після того, як Верховний суд США
задовольнив позов певного громадянина (Brown v. Board) проти системи освіти,
шкіл деяких штатів, сегрегація за расовою ознакою в освітніх закладах була
визнана такою, що суперечить 14-й поправці до Конституції США.
Нормативно-правовий
договір - спільний
акт-документ, що містить нові норми права, які встановлюються за взаємною
домовленістю між правотворчими суб'єктами (результат двосторонньої або
багатосторонньої угоди) із метою врегулювання певної життєвої ситуації, і
забезпечується державою. На відміну від договорів-операцій, які мають
індивідуально-разовий характер, нормативно-правовий договір розрахований на
кількаразове застосування: його зміст складають норми - правила поведінки
загального характеру (колективний, трудовий договір, типовий договір та ін.).
Він має суттєве значення у сфері комерційних відносин і майнового обороту.
Приклад:
Згідно із Законом України від 1 липня 1993 р. "Про колективні договори та
угоди" та ст. 10 – 20 Гл.2 Кодексу законів про працю України на
підприємствах укладається колективний договір між власником або уповноваженим
органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на
представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів
— представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.
Зміст колективного договору визначають сторони. У ньому передбачаються взаємні
зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових,
соціально-економічних відносин, зокрема, зміни в організації виробництва і
праці; нормування оплати праці; встановлення форм, системи, розмірів заробітної
плати та інших видів трудових виплат (премій, доплат, надбавок та інші);
встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і
охорони праці та ін. Колективний договір підлягає реєстрації місцевими органами
державної виконавчої влади, порядок якої визначається Кабінетом Міністрів
України.
Особливим
видом нормативно-правового договору є міжнародний-правовий акт, що (на відміну
від внутрішньодержавного нормативно-правового договору) можна розглядати як
самостійне джерело права.
Міжнародний-правовий
акт - - спільний
акт-документ двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення,
зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними. З санкції
держави такий акт поширюється на її територію, стає частиною
внутрішньонаціонального законодавства. На внутрішньодержавне право впливають
джерела міжнародного права: загальновизнані принципи міжнародного права,
міжнародні договори (пакти, конвенції).
Основним
юридичним джерелом права більшості країн, особливо романо-германського типу
(сім'ї) правових систем (Франція, ФРН, Італія, Іспанія та ін.) є
нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт є основним джерелом права й в
Україні.
Нормативно-правовий
акт - офіційний
акт-документ компетентних органів, що містить норми права, забезпечувані
державою (конституції, закони, укази президента, постанови та ін.).
Ознаки нормативно-правового акта:
1)
приймається або санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими
органами) або народом (через референдум);
2)
завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює
зміст юридичних прав і обов'язків;
3)
приймається з дотриманням певної процедури;
4)
має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:
а)
вид акта (закон, указ, постанова);
б)
найменування органу, який ухвалив акт (парламент, президент, уряд, місцевий
орган влади) та ін.;
5)
публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю
автентичності тексту офіційного зразка (в Україні закони публікуються у
"Відомостях Верховної Ради України", газетах "Голос
України" та "Юридичний вісник України"; постанови Кабінету
Міністрів - у збірниках постанов уряду України та газеті "Урядовий
кур'єр"; закони і підзаконні акти - у часописі "Офіційний вісник
України").
Приклад: 10
січня 2002 р. Верховна Рада України прийняла Сімейний кодекс України.
Згідно з ч. 3 ст. 150 батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної
загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Записати до зошита :
Джерело право – спосіб закріплення правил поведінки, що встановлюється
державою.
Види джерел права:
1)
Правовий звичай (звичаєве
правило поведінки, яке санкціонується державою)
2)
Правовий прецедент (рішення
органу держави, якому надається формальна обов’язковість при розв’язанні справ)
3) Нормативно-правовий
акт (письмовий документ
державного органу, прийнятий в межах компетенції цього органу)
4)
Міжнародно-правовий акт (норми
міжнародного співтовариства, які за згодою держави поширюються на її території)
5)
Нормативний договір (письмовий
документ, продукт узгодження, компромісу сторін, який містить правила,
обов’язкові для учасників)
6)
Релігійно-правовий акт (в
арабських і деяких інших мусульманських країнах – шаріат)
1.4. Система права та її елементи
Право
є дуже складною цілісною системою.
Система
права - це науково
організована сукупність правових норм, розподілених за групами - правовими
інститутами, зведеними у підгалузі, які у свою чергу утворюють галузі - цілісні
нормативні утворення.
Ознаки (риси) системи права:
1.
Обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин.
2.
Органічна цілісність, єдність і взаємозв'язок правових норм, а не їх випадковий
набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати
ізольовано.
3.
Структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з
неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів.
Структурні елементи системи права:
-
норми права;
-
інститути права;
-
підгалузі права;
-
галузі права.
Схема
в підручнику на ст. 32.
Норма
права - "цеглинка" системи права, первинний компонент, із якого
складаються інститути і галузі права. Не може існувати норма права, яка не
входила б до певного інституту і галузі права.
Галузь
права є найбільшим елементом серед тих, з яких складається система права.
Галузь
права - відносно
самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу
суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
Провідна
галузь права - конституційне право. Це система
принципів і норм конституції, які закріплюють основи державного ладу, форму
правління і державного устрою, механізм здійснення державної влади, правове
становище особи.
Приклад:
згідно зі ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна
загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує
доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в комунальних
навчальних закладах.
Адміністративне
право - система
правових норм, які регулюють управлінські відносини у сфері здійснення
виконавчої влади, розпорядничої діяльності державного апарату, його
взаємовідносин з іншими державними та недержавними організаціями і громадянами.
Приклад:
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ухилення
батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством
обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання
неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від
одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальне
право - система
правових норм, які охороняють від злочинних посягань на права і свободи людини
і громадянина, конституційний лад, усі види власності тощо, установлюючи міру
кримінальної відповідальності за їх вчинення.
Приклад:
За ст.236 Кримінального кодексу України порушення правил екологічної
безпеки, що спричинило тяжкі наслідки, наприклад, смерть людини, карається
позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Цивільне
право - система
правових норм, які регулюють майнові і особисті немайнові відносини, що
укладаються між фізичними та юридичними особами як рівноправними.
Приклад:
за ч.3 ст.35 Цивільного кодексу України повна цивільна дієздатність може бути
надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися
підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків
(усиновлювачів), піклувальника або органу опіки а піклування така особа може
бути зареєстрована як підприємець.
Питання:
Які ще галузі права ви знаєте?
Завдання.
Прочитайте
приклади правових норм і подумайте, до яких галузей права відноситься та чи
інша норма?
Якщо
система права складається з галузей, то самі галузі складаються з підгалузей,
інститутів і норм права.
Інститут
права - система
відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які
регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин.
Інститути
права - необхідна ланка в цілісній системі права. Як правило, кожна галузь
права має інститути права як свій самостійний структурний підрозділ. Наприклад,
галузь конституційного права - "інститут громадянства",
"інститут виборчого права" та ін. Галузь цивільного права - інститути
"купівлі-продажу", "представництва",
"спадкування", "відшкодування шкоди", "дарування"
та ін. Галузь кримінального права - інститут "необхідної оборони",
інститут "крайньої необхідності" та ін.
Проте
інститути права можуть складатися з правових норм різних галузей, бути
міжгалузевими (наприклад, інститут приватної власності).
Підгалузь
права - система
однорідних предметно пов'язаних інститутів певної галузі права. Підгалузі є у
багатьох галузей права. Наприклад, цивільне право має підгалузі: право
власності, зобов'язальне право, спадкове право, авторське право та ін.;
фінансове право - банківське і податкове право; екологічне - лісове, гірниче,
водне.
1.5.
Система законодавства
Законодавство
держави - це система
всіх упорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних
договорів, ратифікованих парламентом.
Поняття
законодавства включає акти законодавчих органів (закони) і
підзаконні акти (акти органів управління та ін.).
Законодавство - форма життя права. Саме законодавство надає нормам
права формальну визначеність (одна з ознак права).
Система
права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма.
Поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону об'єктивного
права (зміст). Поняття системи законодавства відбиває його зовнішню сторону -
форму.
Система
права формується об'єктивно, відповідно до існуючих суспільних відносин, а
система законодавства створюється в результаті цілеспрямованої діяльності
уповноважених суб'єктів і тому включає суб'єктивний момент.
Структурні
елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв розділів, статей,
глав та інших частин, властивих закону. Структурні елементи системи
законодавства (нормативно-правові акти), як правило, мають назви розділів,
глав, статей.
Робота
з таблицею.
На основі сказано матеріалу вчителем учні заповнюють
таблицю
|
Право |
Закони
(законодавство) |
|
1. Є системою норм
права. |
1. Є системою
нормативно-правових актів, зовнішньою формою вираження права. |
|
2. На формування і
розвиток впливають об’єктивні (незалежні від волі певної людини) фактори |
2. На формування і
розвиток впливають суб’єктивні (залежні від волі законодавців) фактори |
|
3. Структурними
елементами є галузі, інститути, норми |
3. Структурними
елементами є акти та нормативні приписи, що містяться у статтях цих актів |
|
4. Має первинний
характер, вихідною базою для законодавства. |
4. Має похідний від
права характер. |
ЗА ФОРМАЛЬНИМИ ОЗНАКАМИ
РІЗНИХ ЗА ЮРИДИЧНОЮ СИЛОЮ АКТІВ ЗАКОНОДАВСТВО МАЄ ІЄРАРХІЧНУ СТРУКТУРУ. ВОНА
СКЛАДАЄТЬСЯ З ТАКИХ ЕЛЕМЕНТІВ:
Ключове поняття в цій ієрархічній схемі – закон.
Закон - нормативно-правовий акт представницького
вищого органу державної влади, який регулює найважливіші питання суспільного
життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і
приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.
Характеристика
закону як правового документа вищої юридичної чинності означає таке:
-
закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може
його скасувати або змінити;
-
усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій,
комерційних корпорацій) перебувають "під" законом, є підзаконними.
Вони ґрунтуються на законах і не повинні суперечити їм.
Ознаки
закону:
1.
Акт вищого представницького органу країни (в Україні - Верховна Рада) або
безпосередньо народу (референдум);
2.
Акт, що може бути лише нормативним за змістом.
3.
Акт, що має вищу юридичну чинність, тобто акт найвищого юридичного
"рангу"; всі інші акти повинні відповідати закону, ні в чому йому не
суперечити;
4.
Акт, ухвалений із дотриманням особливої законодавчої процедури, яка зветься законодавчим
процесом.
Д/З вивчити термінологію, опрацювати параграф
Коментарі
Дописати коментар